Якщо говорити про свідоме споживання як про комплекс-то це щось на зразок Вашого вигляду з вікна,-має значення його цілісність, композиція, час, звуки. Усі, хто коли-небудь потрапляли на сторінку цієї неймовірної дівчини-підкорені її гармонійністю і дуже особливим, по-своєму чистим розумінням естетики. Євгенія Вуль — чеський дизайнер прикрас, людина, яка займається мистецтвом чаю і любить дивитись на світ через фото. А ще вона живе свідомо, тому ми вирішили поговорити з нею про важливе у творчості та красиве у предметах.

Про початок створення і розуміння стилю

Прикраси я почала створювати три роки тому, але вони були зовсім не такі як зараз. Випадкові, з величезною різноманітністю матеріалів, наприклад, кістяні намистини, скло, шкіра, каміння. Стиль також оформився поступово, в залежності від запитів міських маркетів: від Ярмарки майстрів до Ламбада-маркету. Візуально-від ВК до Pinterest.

Я увесь час дивлюся. Дивлюся на світло, текстури і роботу різних художників. Так, пропускаючи усе це через себе, як через фільтр, виходить RÅ.

Про об’єкти і аудиторію

Я роблю прикраси і свою аудиторію уявляю як російськомовних читачок Кінфолк, знайомих з культурою маркетів і дизайну на заводах. Більшість моїх покупців і дівчат, які перебувають в інформаційному полі продукту пов’язані з мистецтвом: це дизайнери, ілюстратори, мистецтвознавці, митці-художники. Це ті, хто обирають простий стиль в одязі.

Так уже склалось, що часто вони займаються танцем, йогою або іншими фізичними заняттями, щоб відчувати себе в гармонії з тілом. Вони спокійно ставляться до різних форм прояву фізичної любові. Це не ті параметри, які прописують в шаблонному ЦА, але я кажу про свої цінності, і навколо формується коло людей зі схожими.

Про найулюбленіший етап створення

В прикрасах, я люблю підбирати камені один до одного. Вони завжди наче спілкуються: деякі можуть стати веселою компанією, інші вимушено мовчать.

А ще я дуже люблю фотографувати предмети. Коли світло падає на текстуру – це справжня магія моменту.

Про споживання

Кажуть “Ми-те, що ми їмо”, “Ми ті, з ким дружимо”.

Зараз я досліджую сферу уваги. Виходить: ми там, куди спрямовуємо нашу увагу.

Намагаюся не дозволяти техніці і соцмережам відводити і розфокусовувати її. Є перенавантаження,-просто перемикаюся і йду гуляти ногами, дивитися очима на аналогове.

Я не їм м’ясо, але просто тому що відчуваю, як це важко. Я намагаюся нікого не вбивати, — комарів теж, хоча вони мене страшенно кусають і у мене алергія на їх укуси.

Я не п’ю алкоголь, тому що тільки не впускаючи його в себе можна побачити наскільки сильно під його впливом змінено свідомість більшості людей нашої країни.

Деякі люди довіряють телевізору більше, ніж своїм близьким, просто тому, що він увесь час ввімкнений. Я 7 років живу без телевізора. Кажуть, інтернет — той же смітник, що промиває мізки. І тут ми знову повертаємося до питання уваги. Промити мізки можна захопивши увагу. Якщо ви щодня повертаєте увагу в своє тіло, дихання, відчуття шкіри. Якщо ви навмисно танцюєте мізинцями ніг, набираючи повідомлення, то у вас є шанс не залипнути.

Ще я проводжу щотижневий gadget of day і читаю дослідження на тему didgitl detox.

Все це впливає на самопочуття, сприйняття, гостроту мислення.

Про інста-натхнення

Я спостерігаю за художниками різних напрямів

Ось хлопці кажуть про тіло і різних людей http://instagram.com/camilafalquez

А тут поезія предмета http://instagram.com/coil4

Тут тиша моменту, повага до створення їжі http://instagram.com/_____9__

Створення образу навколо ювелірних прикрас http://instagram.com/anotherfeather

І найбільше мене цікавить подача. На що люди спираються, щоб налагодити простору і доброзичливу комунікацію з іншими людьми, Що викликає інтерес.

Про вартуючу книгу

“Холотропна свідомість” Станіслава Грофа — книга яка як електрошок пробудила мене до того, що я роблю зараз. Я не про прикраси, а в більшому масштабі: сприйняття свідомості і життя. Але з моїх знайомих вона ні на кого не справила такого ж враження.

Мастхев кожного, хто пише бодай щось — “Пиши. Скорочуй” Максима Ільяхова. Просто щоб протверезіти від графоманії будь-якого масштабу і розуміти “навіщо” і “як” писати.

Про чай

До чаю мене привів чоловік, якого я називаю Учителем. Він росіянин і живе у Москві. Він — вікно в Китай, фільтр якості, правитель стану і в’їдливий клоун в одному. Якщо Ви от так просто прийдете і з порогу скажете, що хочете вчитися чаю або попити його, то далі того самого порогу і не пройдете. З такими людьми зустрічаєшся по житті просто і невипадково.

Чай — це дослідження, відпочинок, зупинка в моменті та засіб комунікації. Я знайомлюся з людьми, запрошуючи на чай. Так з’явилася більшість наших рідних і близьких друзів.

Якщо людина погоджується витратити 40 хвилин свого часу і уваги на чай: на процес (подивитися як плавиться вода, послухати шум і переливання, вдихнути аромат), значить вона рідкісний житель мегаполісу. У неї є багатство: час і увага.

Багато блогерів пропагують каву. Кава — це напій мегаполісу. Це швидкість і зрозумілий стиль комунікації.

Я роблю ставку на тих, хто відноситься з повагою до чаю. Це інші ритми, запахи і розмови. Це відсутність солодких булочок, цукру і сигарет.

Ті, хто зрозуміють чай, зрозуміють і необроблені шматки гір на мотузках.

Про почуття гармонії

Це коли ти там, де є. У тебе є те, що є. І тебе не турбують альтернативні можливості реальності ні зараз, ні в майбутньому. Є простір для думки і віра в те, що все є так, як повинно бути.

Сторінка дизайнера: https://www.instagram.com/ra_coors/