Останні 2-3 роки ми звідусіль зустрічаємо образи натхненні мексиканкою, яка через власні автопортрети ніби щоразу реінкарнується: на модних подіумах, фотозйомках лукбуків, рекламних компаніях та через величезне число відданих шанувальнків її творчості. Бунтарка і мучениця, комуністка і дружина,-саме на цій мові, мові особистої драми говорила художниця у своїй творчості.

«Інколи я питаю себе: чи не були мої картини швидше літературними творами, аніж творами живопису? Це було щось на зразок щоденника, листування, яке я вела все життя … Моя творчість – найповніша біографія, яку я змогла написати », – такий запис Фріда залишила у своєму знаменитому щоденнику, який вела останні десять років життя.

Жінки у живописі доволі довго і несправедливо відігравали усі можливі ролі, окрім найбільш ключових. Від муз, натурниць до вірних жінок своїх знаменитих чоловіків. Тому ще навіть століття назад відкриті та щирі висловлювання жінкою про свої переживання видавалися дивиною і цілим підводним світом недослідженого і такого характерно іншого.

Пропонуємо зануритись у цей пограничний світ сюрреалістичних алюзій і мрій жінки, такий особливий і по-своєму драматичний водночас.

Гертруда Аберкромбі

«Я люблю малювати прості речі, які трохи дивні. Моя робота йде прямо з моєї свідомості, а тому вона повинна розумітися легко. Для мене це процес відбору та скорочення.

Характерні ознаки її картин-Місяць, чорні коти і загадкові жінки. В уяві Гертруди Аберкромбі існував цілий готичний світ невагомості і глибокого жіночого символізму. Народившись в Остіні, штату Техас, вона провела більшу частину свого життя в Чикаго, і до 40-х років разом з чоловіком жила в розкішному вікторіанському будинку. Тут вони часто організовували екстравагантні вечірки для джазових музикантів та художників. На відміну від її яскравого та повного експресії життя, ця жінка розповідвє глядачеві зовсім іншу історію. Плоскі фігури та експансивні пейзажі, які спокійно освітлюються нічним небом, ведуть за собою у інший, потойбічний світ.

Гертруда Аберкромбі цілує невідомого чоловіка в будці моментальних фотографій Photomatic, прибл. 1945 г. Архів Гертруди Аберкромбі. 

Аберкромбі і Діззі Гіллеспі на його Дні нарождення, 21 жовтня 1964

Ремедіос Варо

Ім’я Remedios в перекладі з іспанської означає «Ліки». Її картини і справді чудодійні, лікують від апатії, даруючи тягу до світу загадок та розгадування таємних смислів. В Іспанії 1920-х років все ще діяли жорсткі соціальні рамки, що обмежували свободи жінок.  Для Ремедіос Варо, яка завжди опиралася будь-яким формам тиску або контролю (з боку держави, церкви чи сім’ї) саме шлюб відкривав перспективу свободи від жорсткого контролю, де ніхто не міг вказувати їй що робити і розглядати її життя під мікроскопом. Вибравши Лізаррага, політичного активного художника, Варо почала проживати життя, до якого завжди прагнула: життя богеми і вільної художниці, яка вірить у соціальний прогрес.

Доротея Таннінг

31 січня 2012 року, на 102-му році життя померла американська художниця і поетеса Доротея Таннінг, найстарша представниця сюрреалізму. Творчість Таннінг наочно втілює фрейдистську концепцію лібідо, адже у творах художниці відкрито демонструється сексуальність, яка переплітається з фантастичними образами, дитячими страхами та нічними кошмарами. Зухвала аморальність її героїнь, жінок-підлітків, «Лоліт», як їх охрестили експерти, в поєднанні з ірреальним сюжетом, створюють відчуття неймовірного фантастичного сну.

Хелен Лундеберг

У 1934 році одна з найбільш відомих жінок-сюрреалісток Каліфорнії Хелен Лундеберг та її чоловік Лорсер Фейтельсон створили те, що пізніше отримало назву “Пост-сюрреалізм”. Цей стиль став своєрідним американським маніфестом і кинув виклик європейському сюрреалізму Андре Бретона, який виступав за вираження “чистоти” та “психічного автоматизму”. На відміну від своїх європейських колег, Лундеберг схилялась до використання більш раціональної форми творчості для зображення несвідомого розуму. Як яскравий сон, її картини ретельно розповідають про таємниці біології, астрономії та фізики.