Кожна цивілізація ставить акцент на якомусь одному із чуттів. У еллінів і древніх єгиптян критерієм віку був звук: початком старості вважався той вік, коли людина переставала чути звуки кажанів. У країнах Близького і Далекого Сходу він візуальний: ознаками похилого віку вважалося обов’язкове носіння бороди і  закладання рук за спину при ходьбі. Західні цивілізації найчастіше використовували звукові знаки в сприйнятті часу – час “відбивали” на чомусь, згодом він зазвучав з високих міських веж ударом годинника. Зовсім інше розуміння на Сході. Ось в Єгипті минулого століття гість у домі на початку бесіди був оточений одними пахощами, коли ж в кімнату вносили інші, він повинен був зрозуміти, що час для розмови закінчився. Чим далі на Схід, тим “фізіологічнішим” робиться відлік часу: про тривалу поїздку на собачій упряжці чукчі говорили: “Тільки два рази спітнів”. Тобто, саме Схід-розуміє запах як ключовий фактор людської тілесності.


Історія парфумерії

Слово “парфумерія” має відношення до римського вислову per fumos («через дим»), який означав релігійне окурювання, які несли запах принесеної жертви в небеса до богів.

Саме поява невеликих флаконів в кінці XIX століття була своєрідною революцією в поширенні духів. Невеликі, красиво оформлені пляшечки придумав корсиканець Франсуа Коті в 1880 р. Поділ на чоловічі і жіночі парфуми відбувся тільки в 1830-х роках. Так, запахи сосни, кедра, дубового моху і шкіри стали вважатися чоловічими. З 1970-х років з розвитком фемінізму жіночі парфуми стають менш чуттєвими, вони призначаються для ділової жінки. Природні запахи потіснилися з другої половини XIX століття, коли були штучно синтезовані мускус, ваніль, камфора, кумарин (запах свіжого сіна), фіалка і т.д. Але справжній успіх синтетичних духів у 1921 р. прийшов разом із королевою моди Габріель Шанель. Вона терпіти не могла квіткових парфумів, вважаючи їх претензійно буржуазними, як і всі спроби наслідування природі. Так в один прекрасний день вона зупинила свій вибір на пробі № 5 парфумера Ернста Бо. Їх «абстрактний» запах стали називати «ароматом століття».

Запах як містерія

Запах завжди асоціювався з жіночим началом. Аромат і жінка нероздільні. У середньовічній корейській поезії йдеться про те, що дівчинка народжується на світ з ароматом, а хлопчик зі звуком.

Запахи сприймаються як звучання. Які б за походженням не були парфуми, в описі їх використовуються слухові і навіть музичні терміни (ноти). Фахівці кажуть, що в таких парфумах чується висока нота такого-то запаху, а то і цілий акорд.

Запах-провідник між світами. У неандертальському похованні в горах Загроса на півночі Іраку, похований лежав на підстилці з гілок і букетів пахучих рослин. Цей факт, як і роль пахощів при бальзамуванні мертвих в Єгипті, біблійні пахощі, особливо згадані в описі зняття тіла Спасителя з хреста, кадіння у багатьох ритуалах, кажуть про загальні універсалії – асоціації запаху з межею життя. Адже смерть людини – це крайня ступінь її індивідуалізації. Отже і наш запах-щось найбільш інтимне.

Ритуали

На Сході переконані в тому, що душа, перед тим як знайти земне тіло, перебуває у тонкому світі, де головним джерелом харчування служать аромати. Цим пояснюють наявність загостреного нюху у новонароджених.

У стародавній Індії існував складний обряд: з особливою ретельністю підібрані пахощі у суворій послідовності кадили, а тіло породіллі вмощували запашними сумішшями. Говорили, що аромати полегшують процес переходу душі в новий стан (подібно переходу від сну до активного дня). Саме аромати допомагали пережити момент активної взаємодії двох світів-зримого і невидимого.

Дослідник А. Чомохоненко припустив, що тяжіння тварин і людей до запахів, особливо тих, у які входить вуглекислота, пов’язане з історичним віком клітин організму. Адже вони сформувалися мільйони років тому, коли в атмосфері Землі було більше вуглекислого газу, ніж тепер. Він вважає, що безліч фольклорних образів, на кшталт русалок і різних духів виникли як уособлення у нашій генетичній пам’яті газових джерел.

Цікаве

Наполеон, наприклад, обожнював парфуми. Він вважав найкращими запахи фіалки і жасмину, що входили до складу тодішнього одеколону. В місяць він витрачав до 60 таких пляшечок. Йому навіть виготовили спеціальний флакон, зручний для розміщення у відвороті чобіт. Він вважав, що від приємного запаху краще працює його сіра речовина. Навіть перед самою  битвою при Ватерло, він турбувався про виконання його замовлення парфумерною фірмою Убіган-Шарден. Проте, його кохана Жозефіна, мабуть, перевершувала імператора у цій пристрасті: її будуар так сильно пахнув мускусом, що його відвідувачі час від часу виходили подихати чистим повітрям.

Ароматерапія

«Серед всіх фізичних властивостей є одна, в якій єдиній є в наявності дещо ірреальне, – це запах. Щоб сприйняти його, ми повинні ніби зануритись в себе.»

Х. Ортега-і-Гассет

Безумовно, серед позитивних якостей ароматів – їх заспокійлива дія на нервову систему. Плутарх зазначав, що пахощі видаляють “турботи дня” і дають “насолоду сном”. Для цього в давнину існували пахучі матраци. Вважалося, що деякі запахи надають хоробрості. Як, наприклад, бораго (огіркова трава). Навіть була така солдатська пісня: “Підкріпившись огірковою травою, ми сміливо крокуємо в бій”. Може тому в Римі навіть пахнили військові прапори. Причина останнього може бути й інша. Не тільки у римлян, але всюди до сих пір вважається, що аромати відганяють злих духів. У слов’ян, наприклад, від русалок захищає полин, а також любисток, часник і хрін. Тому говорили: “Хрін та полин плюнь та згинь”.

З іншого боку, в різних культурних традиціях приємний запах, запах пахощів – свідоцтво присутності божества. І запахом ж можна було божества задобрити. “Боги харчуються запахами” – фраза, що відображає найдавніші уявлення, в силу яких до богів зверталися з димом.

Феромони

Феромони-певні запахи, які продукуються тілом і мають відношення до функцій репродукції.

Взаємозв’язок сексуального збудження з феромонами схожий на взаємозв’язок між виділенням слини і запахом їжі. Але в дійсності ці реакції абсолютно різні. В носі у собак та інших тварин є два сенсорних канали сприйняття, кожен зі своїм власним органом, нервами і областю в мозку. Один з цих каналів – нюхова система, реагує на звичайні запахи, такі як запах свіжого м’яса. Друга система – сошниково-носова, єдине завдання якої – розпізнавати феромони. Це особлива і окрема від органів нюху система.

Дані в ряді досліджень підтверджують точку зору про те, що і у жінок і у чоловіків є спеціальна сошниково-носова система нюху, яка може активізуватися під впливом феромонів.

Факти

Широко відомо, що 90% інформації людина отримує через очі, 8% – через вуха, 2% – через ніс, але мало хто знає, що 90% інформації, що впливає на почуття, людина отримує за допомогою нюху. Парфюмери здатні розрізняти від 700 до 10 000 різних запахів і їх відтінків різного рівня насиченості, в той час як звичайна людина розрізняє тільки кілька десятків найбільш часто супроводжуючих його життя запахів. Виявляється, що кожен рецептор нюхової системи впізнає тільки один елемент многокомпонентного запаху і посилає відповідний сигнал в мозок. Мозок з’єднує численні сигнали в єдине ціле. Так, в розпізнаванні одного запаху іноді беруть участь до 1000 нейронів. Як би там не було з відлякуванням злих духів чи задобренням божества, але справжня магія у нашому мозку завдяки запахам точно відбувається.